Сучасна форма культурного космополітизму
DOI:
https://doi.org/10.18523/2618-0537.2019.2.53-64Ключові слова:
культура, національна культура, ідентифікація, ідеологія, космополітизм, транскультуралізм, непевністьАнотація
У статті йдеться про взаємодію транскультуралізму як ідеології непевності з культурницькою версією космополітизму. Під космополітичним в онтичній його площині сьогодні мислять не просто вселюдське, глобальне, а радше неідентифіковане, зокрема позбавлене національних прикмет або й протиставлене національному. І космополітизм репрезентує себе як альтернативу ідентифікації, тобто як невизначеність, непевність за умов культурної гомогенізації світу. Із цим акцентом пов’язана ідея можливості існування індивіда одразу в кількох культурах або співіснування в умовах культурної суміші, виражена в концепті транскультурності. Поширення засад космополітизму на царину культури від початку натикається на суперечність, через яку радикальні космополіти відкидають саму ідею культури. Адже ця ідея стверджує плюралізм людини: культура як атрибут людського за визначенням є чимось множинним – різноманіттям способів бути людиною; тому вона не може бути абстрактно-людською. А принципом космо- політизму є єдність людського роду і тому неозначеність усередині нього. Подолання суперечності шукають в обґрунтуванні суто приватних стосунків одинокої людини-номада зі світовою культурою, відданості їй. Така відданість у візії транскультуралів осягається ціною відмови індивіда від матірної (локальної, національної тощо) культури і безконечних мандрівок культурами, тобто кос- мополітичної деідентифікації як індивіда, так і культури. У втечі з «неволі» питомої культури, тобто в утвердженні засади невизначеності транскультуралісти вбачають чи не єдиний шлях до культурної свободи. У статті показано, як транскультурницька ідеологія формується і розгортається в руслі модернізованих космополітичних віянь. Автор переконує, що транскультура нині не становить якогось фрагменту світу здійсненого, вона залишається своєрідним утопічним проектом, проективним конструктом космополітично орієнтованої культурологічної думки.Посилання
Abu-Lughod, L. (1991). Writing against culture. In R. G. Fox (Ed.), Recapturing Antropologie. Santa Fe NM: School of America Research Press.
Bauman, Z. (2005). Individualizirovannoye obshchestvo. Moskva: Logos [in Russian].
Bauman, Z. (2008). Tekuchaya sovremennost. Moskva; Sankt-Peterburg: Piter [in Russian].
Beck, U. (2004). Der kosmopolitische Blick oder: Krieg ist Frieden. Frankfurt /M: Suhrkamp.
Beck, U. (2006). The Cosmopolitan Vision. Cambridge: Polity Press.
Bek, U. (2003). Kosmopoliticheskoye obshchestvo i yego vragi. Zhurnal sotsiologiyi i sotsialnoj antropologiyi, 6 (1), 24–53 [in Russian].
Berher, P. L. (2004). Kulturnaya dinamika v sovremennom mire globalizatsiyi. In P. L. Berher, & S. P. Khantynhton (Eds.), Mnogolykaia hlobalyzatsyia: kulturnoe raznoobrazye (pp. 8–24). Moskva: Aspekt-Press [in Russian].
Bodryiiar, Zh. (2000). Simvolicheskiyi obmen i smert. Moskva: Dobrosvet [in Russian].
Doklad o razvitiyi cheloveka – 2004: kulturnaya svoboda v sovremennom mnogoobraznom myre (Izdano dlia Prohrammy razvitiya Orhanizatsiyi Objedinennykh Natsiyi (PROON)). [Moskva:] Ves Myr [in Russian].
Dzhadt, T. (2010). Pohranychnyi narod. Krytyka, 9–10, 44–45 [in Ukrainian].
Epshtein, M. (2004). Znak probela: o budushchem humanitarnykh nauk. Moskva: NLO [in Russian].
Epshtein, M. (2006). Nulevoyi tsikl stoletiya. Zvezda, 2, 214–217 [in Russian].
Epshtein, M. (2010). Rasshyryt sposoby myshleniya i deistviya (intervjyu O. Lohosh). Retrieved from http://www.emory.edu/INTELNET/virt_bibl.html [in Russian].
Epshtein, M. (2015). Sverkhpoeziya i sverkhchelovek. Znamya, 1. Retrieved from http://magazines.russ.ru/znamia/2015/1/11e.html [in Russian].
Fezerstoun, M., & Lesh, S. (2008). Hlobalizatsiia, modernist i oprostorovlennia suspilnoi teorii: vstup. In M. Fezerstoun (Ed.), Hlobalni modernosti (pp. 17–47). Kyiv: Nika-Tsentr [in Ukrainian].
Fridman, Y. (2008). Hlobalna systema, hlobalizatsiia ta parametry modernosti. In M. Fezerstoun (Ed.), Hlobalni modernosti (pp. 106–134). Kyiv: Nika-Tsentr [in Ukrainian].
Greenblatt, S. (Ed.). (2009). Cultural Mobility: A Manifesto. Cambridge: Cambridge University Press.
Hibernau, M. (2012). Identychnist natsii. Kyiv: Tempora [in Ukrainian].
Hidens, E. (2004). Nestrymnyi svit. Kyiv: Alterpres [in Ukrainian].
Iermolenko, V. (2018). Plynni ideolohii: idei ta polityka v Yevropi XIX–XX stolit. Kyiv: Dukh i Litera [in Ukrainian].
Kastels, M. (2000). Informatsionnaya epokha: ekonomika, obshchestvo i kultura. Moskva: HUVSh [in Russian].
Kerny, R. (2002). Dialogi o Evrope. Moskva: Ves myr [in Russian].
Khanners, U. (2004). Kosmopoliticheskoye i lokalnoye v myrovoj kulture. In Chelovek: obraz i sushchnost. Humanitarnyje aspekty. Dyalog kultur. Ezhegodnik-2004 (pp. 166–167) [in Russian].
Khanter, Dzh. D., & Yeits, Dzh. (2004). Mir amerikanskikh globalizatorov. In P. Berher (Ed.), Mnogolykaya globalizatsiya: kulturnoye raznoobrazye v sovremennom mire (pp. 341–376). Moskva: Aspekt Press [in Russian].
Kharari, Yu. N. (2018). 21 urok dlia 21 stolittia. Kyiv: BookChef [in Ukrainian].
Koscielak, E. (2005). Transkulturowosc jako wartosc sztuki wspolczesnej. Aksjotyczne przestrzenie kultury: Acta Universitetis Wratislawiensis, 2745, 297–308.
Krysteva, Yu. (2004). Sami sobi chuzhi. Kyiv: Osnovy [in Ukrainian].
Kulikova, T. M. (2005). Multykulturna hiperrealnist. Visnyk KhNU, 654, 62–67 [in Ukrainian].
Kulykova, T. (2006). Multikulturalizm kak popytka metaskriptsiyi yazykovykh igr. Totallogy-XXI, 14, 263–274 [in Russian].
Lysyi, I. (2013). Natsionalno-kulturna identychnist filosofii. Kyiv: Vyd. dim “Kyievo-Mohylianska akademiia” [in Ukrainian].
Lysyi, I. (2017). Ideolohiia nepevnosti (do postanovky problemy). In V. Morenets (Ed.), Literatura ta ideolohiia (pp. 276–295). Kyiv: NaUKMA [in Ukrainian].
Morenets, V. (2017). Efekt vysokoi bashty. In V. Morenets (Ed.), Literatura ta ideolohiia (pp. 14–63). Kyiv: NaUKMA [in Ukrainian].
Nytsshe, F. (1990). Tak govoril Zaratustra. In F. Nytsshe, Sochineniya (Vol. 2, pp. 5–237). Moskva: Mysl [in Russian].
Rassel, B. (1996). Fylosofskyi slovar razuma, materyy y moraly. Kyev: Port-Royal [in Russian].
Said, E. (2007). Kultura y imperializm. Kyiv: Krytyka [in Ukrainian].
Smit, E. (2006). Natsii ta natsionalizm u hlobalnu epokhu. Kyiv: Nika-Tsentr [in Ukrainian].
Smith, A. D. (1990). Towards a global culture? In M. Featerstone (Ed.), Global Culture: Nationalism, Globalization and Modernity (pp. 171–192). London: Sage.
Smyrnov, S. A. (2014). Antropolohyia nomadyzma. Chelovek, 3, 5–17 [in Russian].
Tlostanova, M. V. (2004). Postsovetskaya literatura i estetika transkulturatsiyi. Zhit nykogda, pisat niotkuda. Moskva: URSS. Retrieved from http://urss.ru/cgi-bin/db.pl?lang=Ru&blang=ru&page=Book&id=20611 [in Russian].
Tlostanova, M. V. (2012). Pogranychnoye (so)znaniye / myshleniye / estezis na puti k transmodernomu miru. Obshchestvennye nauki i sovremennost, 6, 155–165 [in Russian].
Tyshkov, V. A. (2005). O kulturnom mnogoobraziyi. Etnografycheskoye obozrenye, 1, 3–22 [in Russian].
Vallerstain, Y. (2007). Vozmozhna li vsemirnaya kultura? In A. Y. Kravchenko (Ed.), Khrestomatyia po kulturolohyy (pp. 26–44). Moskva: TK Velbi, Prospekt [in Russian].
Welsch, W. (1999). Transculturality: The Puzzling Form of Cultures Today. In M. Featherstone, & S. Lash (Eds.), Spaces of Culture: City – Nation – World (pp. 194–213). London: Sage. DOI: https://doi.org/10.4135/9781446218723.n11
Zubov, V. (2014). Kroskulturnyi pastysh v umovakh hlobalizatsii: svitohliadnyi aspekt. Kyiv: IVO NAPN Ukrainy [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Ivan Lysyi
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
