До образу Агапіта Печерського в українських списках «Ходіння Агапія до раю» XVI–XVII століть
DOI:
https://doi.org/10.18523/2618-0537.2022.3.19-25Ключові слова:
середньовічна література, апокрифи, протограф, переклад, «Ходіння Агапія до раю», «Києво-Печерський патерик», св. Агапіт ПечерськийАнотація
У статті зроблено спробу окреслити механізми рецепції апокрифічного «Ходіння Агапія до раю», візантійський протограф якого датують V–VI ст., в українській літературі доби Середньовіччя та раннього Модерну. Описано національні відмінності між грецькою версією пам’ятки, Успенським збірником ХІІ–ХІІІ ст. та пізніми списками тексту з українських рукописів XVI–XVII ст. Особливу увагу надано перекладацьким та інтерпретаційним стратегіям переписувачів Успенського збірника, Білоруського рукопису Чудового монастиря XVI ст. та рукопису Степана Комаревського XVII ст. Висловлено гіпотезу, що перетворення Агапія-паломника на Агапіта-цілителя в українських списках XVI–XVII ст., так само, як і докорінно переписаний фінал версії апокрифу у складі Білоруського рукопису Чудового монастиря, сталося під впливом оригінальної літератури Київської держави, а саме «Києво-Печерського патерика» та місцевого авторитету св. Агапіта Печерського.
Посилання
- Apokryfy i lehendy z ukrainskykh rukopysiv. (2006). (Vol. I. Apokryfy starozavitni: Reprynt vydannia 1896 roku). Lviv: LNU imeni Ivana Franka [in Ukrainian].
- Apokryfy i lehendy z ukrainskykh rukopysiv. (2006). (Vol. IV. Apokryfy eskhatolohichni: Reprynt vydannia 1896 roku). Lviv: LNU imeni Ivana Franka [in Ukrainian].
- Bibliia abo Knyhy Sviatoho Pysma Staroho y Novoho Zapovitu. Iz movy davnoievreiskoi y hretskoi na ukrainsku doslivno nanovo perekladena (I. Ohienko, Trans.). (2015). Kyiv: UBT [in Ukrainian].
- Deliumo, Zh. (2013). U poshukakh raiu (Z. Borysiuk, Trans.). Kyiv: Yunivers [in Ukrainian].
- Florenskiy, P. A. (2006). Imena. In Imena: Sochineniya (pp. 433–650). Moskva: Eksmo [in Russian].
- Franko, I. (2006 [1896]). Peredmova. In I. Franko (Ed.), Apokryfy i lehendy z ukrainskykh rukopysiv (Vol. IV. Apokryfy eskhatolohichni, pp. I–LXVII). Lviv: LNU imeni Ivana Franka [in Ukrainian].
- Isichenko, I., arkhyiepyskop. (2005). Asketychna literatura Kyivskoi Rusy. Kharkiv: Akta [in Ukrainian].
- Le Hoff, Zh. (2007). Serednovichna uiava. Lviv: Litopys [in Ukrainian].
- Likhachev, D. S. (1979). Poetika drevnerusskoi literatury. Moskva: Nauka [in Russian].
- Mochulskyi, V. N. (1900). Apokrificheskii element v voprosakh i otvetakh sv. Afanasiia k kniaziu Antiokhu. Odessa: Ekonomicheskaia typogr. [in Russian].
- Pateryk Kyievo-Pecherskyi. (2001). Kyiv: Vyd. dim “KM Academia” [in Ukrainian].
- Peleshenko, O. Yu. (2019). Animalistychnyi kod u “Povisti pro Makariia Rymlianyna”. Naukovi zapysky NaUKMA. Literaturoznavstvo, 2, 17–29 [in Ukrainian].
- Penskaia, D. S. (2017). Vizantiiskoe “Skazaiye ottsa nasheho Agapiia”: grecheskii tekst i slavianskii perevod. Slověne = Slovѣne. International Journal of Slavic Studies, 6 (2), 101–136 [in Russian].
- Pikkio, R. (2003). Slavia Orthodoxa: Literatura i yazyk. Moskva: Znak [in Russian].
- Pope, R. (1984–1985). The Greek Text of “The Narration of Our Pious Father Agapios the Syrian”.Cyrillomethodianum, 8–9, 233–260.
- Pope, R. (1991). The Narration of Our Father Agapios in English Translation from the Uspenskii Sbornik. Canadian-American Slavic Studies, 25 (1–4), 225–236.
- Popov, A. N. (1889) Bibliograficheskie materialy, izd. M. Speranskago (XV–XIX). Moskva: Obshchestvo istorii i drevnostei ros. pri Mosk. universitete [in Russian].
- Uspenskii sbornik XII–XIII vv. (1971). Moskva: Nauka [in Russian].
- Velcheva, B., & Daskalova, A. (2003). Ezikŭt na “Skazanie za otets Agapiĭ”. Starobŭlgaristika, 27/4, 25–38.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Olena Peleshenko
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).