Cвобода духу і приреченість втілености: інтелектуальні контроверсії прози Валер’яна Підмогильного
DOI:
https://doi.org/10.18523/2618-0537.2022.3.26-35Ключові слова:
В. Підмогильний, екзистенціалізм, урбанізм, рустикальністьАнотація
У статті проаналізовано філософські екзистенціалістські колізії прози Валер’яна Підмогильного. Він виявився найпослідовнішим урбаністом в українській прозі 1920-х років, показав у «Третій революції» та «Місті» два сценарії стосунків представників рустикальної та урбаністичної культури. У повісті зображено брутальне завоювання міста, підкорення й поганьблення. Це шлях справедливої, але однаково безвихідної, як для переможців, так і для переможених, помсти. Натомість у романі йдеться вже про опанування й засвоєння вихідцем із села міської елітарної культури, про долучення «чорнозему» до творення мистецьких цінностей. «Повість без назви» В. Підмогильного – одна з дуже небагатьох безпосередніх фіксацій травматичного досвіду початку 1930-х років.
Посилання
- Chaban, M. P. (Ed.). (2001). Nashhadok stepu. Spohady pro Valer’yana Pidmohyl’noho. Dnipropetrovs’k: Sich [in Ukrainian].
- Petrov, V. (1992). Diyachi ukrayins’koyi kul’tury – zhertvy bil’shovytskoho teroru. Kyiv: Voskresinnya [in Ukrainian].
- Pidmohyl’nyj, V. (1991). Opovidannya. Povist’. Romany. Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
- Sherex, Yu. (1998). Lyudyna i lyudy. In Yu. Sherex, Porohy i zaporizhzhya. Literatura. Mystectvo. Ideolohiyi (Vol. 1, p. 89). Kharkiv: Folio [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Vira Ageyeva
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).