Фланерські практики в оповіданнях «Жаль» Лесі Українки та «Переслідувач» Кармен де Бурґос: жіночий погляд

Автор(и)

  • Anastasija Tyshchenko Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2618-0537.2022.3.120-128

Ключові слова:

Леся Українка, Кармен де Бурґос, фланерка, місто, компаративістика

Анотація

У статті здійснено порівняльний аналіз оповідань «Жаль» Лесі Українки та «Переслідувач» Кармен де Бурґос. Предметом аналізу студії є жіночі фланерські практики, що починають формуватися внаслідок освоєння жінками міських просторів. Героїні текстів, опановуючи місто, однаково переживають екзистенційний досвід тиску патріархального суспільства. Водночас художні форми вираження соціального тиску різняться: Леся Українка втілює його через відчуття жалю у головної героїні, а К. де Бурґос – через таємничий погляд постаті переслідувача, що зумовлено художнім задумом письменниць. Результат порівняння відкриває подальшу перспективу дослідження жіночого фланерства у літературному дискурсі.

Біографія автора

Anastasija Tyshchenko, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Тищенко Анастасія Ігорівна – аспірантка кафедри літературознавства НаУКМА.

an.tyshchenko@ukma.edu.ua

Посилання

  1. Aheieva, V. (Ed.). (2020). Buntarky: novi zhinky i moderna natsiia. Kyiv: Smoloskyp [in Ukrainian].
  2. Cruz-Cámara, N. (2018). La “Flâneuse”, Lo gótico y el matrimonio en “El Perseguidor” (1917), de Carmen de Burgos. Anales De La Literatura Española Contemporánea, 43 (1), 33–53. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/26637097.
  3. De Burgos, C. (n. d.). El perseguidor: Novela inédita. Retrieved from http://www.cervantesvirtual.com/obra/el-perseguidornovela-inedita-1053383.
  4. García, D. C. (2012). El flâneur en las prácticas culturales, el costumbrismo y el modernismo. Paris: Editions Publibook.
  5. Labanyi, J. (2010). Spanish literature: a very short introduction. Oxford University Press.
  6. Lesia Ukrainka. (1954). Tvory: u 12 t (Vol. 10). New-York: Tyshchenko & Bilous [in Ukrainian].
  7. Lesia Ukrainka. (1978). Tvory (Vol. 10). Kyiv: Naukova dumka [in Ukrainian].
  8. Lesia Ukrainka. (2021). Povne akademichne zibrannia tvoriv (Vol. 6). Lutsk: Volynskyi natsionalnyi universytet imeni Lesi Ukrainky [in Ukrainian].
  9. Nuñez Rey, C. (2006). La narrativa de Carmen de Burgos, “Colombine” el universo humano y los lenguajes. Arbor: Ciencia, pensamiento y cultura, 719, 347–361.
  10. Pavlychko, S. (2002). Teoriia literatury. Kyiv: Vyd-vo Solomii Pavlychko “Osnovy” [in Ukrainian].
  11. Wilson, E. (2001). The invisible flâneur. In The contradictions of culture: Cities: Culture: Women (pp. 72–89). London: SAGE Publications Ltd.
  12. Wolff, J. (2015). The artist and the flaneur: Rodin, Rilke and Gwen John in Paris. In K. Tester (Ed.), The Flâneur (pp. 111–113). New York: Routledge.
  13. Zubiaurre, M. (2003). Double Writing/Double Reading Cities, Popular Culture, and Stalkers: Carmen de Burgos’ “El perseguidor”. Revista Hispánica Moderna, 56 (1), 57–70. Retrieved from http://www.jstor.org/stable/30203898.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-09-02

Як цитувати

Tyshchenko, A. (2022). Фланерські практики в оповіданнях «Жаль» Лесі Українки та «Переслідувач» Кармен де Бурґос: жіночий погляд. Наукові записки НаУКМА. Літературознавство, 3, 120–128. https://doi.org/10.18523/2618-0537.2022.3.120-128

Номер

Том 3 (2022): Наукові записки НаУКМА. Літературознавство

Розділ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА КОМПАРАТИВІСТИКИ

Ліцензія

Авторське право (c) 2022 Anastasija Tyshchenko

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).