Парадокс легітимації в контексті українського фанфікшну
DOI:
https://doi.org/10.18523/2618-0537.2024.4-5.172-176Ключові слова:
фанфікшн, фандом, парадокс легітимації, рецептивна критика, популярна культура, національна ідентичність, Симон Петлюра, Володимир Винниченко, українська історія, українська література, японська літератураАнотація
Визначивши фанфікшн як особливий тип трансформативного тексту, авторка статті використовує термін «парадокс легітимації» для опису відносин авторів фанфіків із першотекстом, як це пропонує робити Джудіт Мей Фатала у своїй роботі «Фанфікшн і Автор». Парадокс полягає в тому, що незалежно від позиції самого автора фанфікшну та спрямування його твору трансформативний текст водночас підважує і утверджує ідеї оригіналу.
Роботу парадокса продемонстровано на прикладі українського фандому манги та аніме «Хеталія» у 2010–2013 рр. Хоч автори намагалися змінити наявний у каноні образ України (зробити її менш емоційною і більш жорстокою, менш пасивною і більш волелюбною), деякі її риси залишалися незмінними, зокрема її білість і родинний зв’язок із Росією. Навіть найбільш радикальні спроби переосмислення перебували в тіні імперських стереотипів, підтримуваних оригінальною мангою.
На противагу цьому проаналізовано ситуацію у фандомі, що сформувався у 2019–2020 рр. навколо шипінгу Симона Петлюри й Володимира Винниченка (так звані петлюрченки). На перший погляд, автори фанфіків за петлюрченками перетворюють історичних діячів на тропи, які можливо відтворювати й змінювати на свій розсуд. Однак за пильнішого погляду стає зрозуміло, що навіть найбільш субверсивні фанфіки романтизують Українську Революцію та український бунт як такий.
У статті зроблено висновок, що описані особливості парадокса легітимації зумовлено не лише індивідуальними виборами авторів, а і їхнім відчуттям власної національної ідентичності в конкретні періоди української історії. Зокрема, довоєнні твори відтворювали колоніальні наративи частіше за ті, що були написані після 2014 р.
Посилання
- Busse, K. (2017). May the Force Be With You: Fan Negotiations of Authority. In Framing fan fiction: Literary and social practices in fan fiction communities (pp. 99–120). University of Iowa Press.
- Fathallah, J. M. (2017). Fanfiction and the author: How fanfic changes popular cultural texts. Amsterdam University Press.
- Ingarden, R. (1973). The cognition of the literary work of art (R. A. Crowley & K. R. Olson, Trans.). Northwestern University Press.
- Jenkins, H. (2005). Textual poachers: Television fans and participatory culture. Routledge.
- Panforova, M. (2021). Reprezentatsiia ukrainskoi identychnosti u fanfikakh za “Khetaliieiu” (2010–2014 rr.) [Master’s thesis, National University of “Kyiv-Mohyla Academy”]. eKMAIR [in Ukrainian].
- Shatska, B. (2011). Mynule — pamiat — mit. Knyhy – XXI [in Ukrainian].
- Wilson, A. (2016). Role of affect in fan fiction. Transformative Works and Cultures, 21. https://doi.org/10.3983/twc.2016.0684.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Mariia Panfiorova
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
