Світ символів Григорія Сковороди у збірці «Сад божественних пісень»

Автор(и)

  • Mariya Lynnyk Національний університет «Києво-Могилянська академія», Україна

DOI:

https://doi.org/10.18523/2618-0537.2018.14-19

Ключові слова:

абсолют, алегорія, інтерпретація, мікрокосм, макрокосм, символ, символічний світ, тварна природа

Анотація

У статті проаналізовано символіку збірки Г. Сковороди «Сад божественних пісень». Сильною позицією книжки є символ саду, яку філософ розширив введенням метафоричного образу зерен як мудрості, що «проросли із Священного Писання». У такий спосіб Г. Сковорода розширює межі інтерпретації Біблії крізь призму власного бачення світу. У роботі також досліджено філософські настанови, які проповідував мислитель протягом усього життя. Через універсальність ідей та розлогу інтертекстуальність твори цього барокового автора завжди матимуть невичерпну цінність для літературознавця.

Біографія автора

Mariya Lynnyk, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

студентка 2 (6) р. н. спеціальності «Філологія», освітньо-наукової програми «Теорія, історія літератури та компаративістика» Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Посилання

  1. Franko, I. (Ed.). (2006). Apokrify i lehendy z ukrainskykh rukopysiv: u 5 t. / Zibrav, uporiadkuvav i poiasnyv dr. Ivan. T. I. Apokryfy starozavitni. Lviv: LNU imeni Ivana Franka.
  2. Bibliia abo Knyhy Sviatoho Pysma Staroho i Novoho Zapovitu / iz movy davnoievr. ta hrets. na ukr. nanovo perekladena (1991). Ukrainske Bibliine tovarystvo.
  3. Drevnie simvoly. Ptitsy. StarFate. URL: http://www.starfate.ru/ezo/pticy_simvolika_zhivoi_prirody.html.
  4. Ivano, I. (1983). Filosofiia i styl myslennia. Kyiv: Nauk. dumka.
  5. Isichenko, I. Sakralnyi prostir “Sadu bozhestvennykh pisen” Hryhoriia Skovorody. Arkhiiepyskop Kharkivskyi i Poltavskyi Ihor (Isichenko). Retrieved from: http://www.bishop.kharkov.ua/articles/sakralnij-prostir-sadu-bozestvennih-pisen-grigoria-skovorodi
  6. Kyryk, D. (1972). Svit symvoliv H. S. Skovorody In D. Kyryk. Vid Vyshenskoho do Skovorody (pp. 116–125). Kyiv: Vyd-vo “Naukova dumka”, 1972.
  7. Makhnovets, L. (1972). Hryhorii Skovoroda: Biohrafiia. Kyiv: Nauk. dumka.
  8. Simvolika duba (2018, Avril 21). Novyi akropol: filosofskaia shkola. Retrieved from: http://www.newacropol.ru/alexandria/symbols/dub
  9. Sinkevych, O. (2018, Avril 21). Bibliina osnova “Sadu bozhestvennykh pisnei”. Nestor Kcięngarnia. Retrieved from: http://www.nestor.cracow.pl/Wydawnictwo/kzu_3_4/241_sinkewycz.htm.
  10. Skovoroda, H. (1988). Sad bozhestvennыkh pisnei: virshi, baiky, dialohy, prytchi. Kyiv: Vyd.-vo khud. lit. “Dnipro”.
  11. Florynskyi, Iv. (1956). Hryhorii Skovoroda – predtecha ukrainskoho yevanhelizmu. Toronto.
  12. Freidenberh, O. M. (1998). Mif i literatura drevnosti. Moskva: Izdatelskaia firma “Vostochnaia literatura” RAN.
  13. Ern, V. (1912). Skovoroda: zhyzn i uchenie. Moskva: Tov-vo tipohrafii A. I. Mamontova.

##submission.downloads##

Як цитувати

Lynnyk, M. (2018). Світ символів Григорія Сковороди у збірці «Сад божественних пісень». Наукові записки НаУКМА. Літературознавство, 1, 14–19. https://doi.org/10.18523/2618-0537.2018.14-19

Номер

Том 1 (2018): Наукові записки НаУКМА. Літературознавство

Розділ

Статті

Ліцензія

Авторське право (c) 2019 Mariya Lynnyk

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:

а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.

б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.

в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)

г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).