Національно-культурна ідентичність у щоденникових записах Олександра Довженка
DOI:
https://doi.org/10.18523/2618-0537.2018.97-103Ключові слова:
національна ідентичність, ідеологія, пам’ять, каяття, щоденник, Олександр ДовженкоАнотація
У статті проаналізовано конструювання національно-культурної ідентичності в щоденникових записах Олександра Довженка. Cтратегія автора засновується на постійному відтворенні фрагментів минулого життя в Україні, чутливості до страждання її народу та каятті за «Україну в огні». Майбутнє співвідноситься з радянською ідеологією, минуле – з національним, і ці дві категорії є паралельними у щоденниках митця. Минуле перетворюється на травматичний спогад, котрий не має шансів на становлення в майбутньому, оскільки він перекривається радянською ідеологією.Посилання
- Aheieva, V. (2014). Henii i tsina kompromisu. In V. Aheieva&S. Trymbach (Eds.). Dovzhenko bez hrymu: Lysty, spohady, arkhivni znakhidky (pp. 395–405). Kyiv: Komora.
- Aheieva, V. (2014). «Ia» i romantyka: rozputtia Oleksandri Dovzhenka In V. Aheieva&S. Trymbach (Eds.). Dovzhenko bez hrymu: Lysty, spohady, arkhivni znakhidky (pp. 5–39). Kyiv: Komora.
- Arendt, Kh. (1996). Istoki totalitarizma. Moskva: TsentrKom.
- Bauman, Z.&Donskis, L. (2014). Moralna slipota. Vtrata chutlyvosti u plynnii suchasnosti. Kyiv: Dukh i litera.
- Briukner P. (2013). Tyraniia kaiattia. Kyiv: Tempora.
- Hibernau, M. (2012). Identychnist natsii. Kyiv: Tempora.
- Dovzhenko, O. (2013). Shchodennykovi zapysy, 1939–1956. Kharkiv: Folio.
- Donskis, L. (2012). Vlada ta uiava. Studii z pytan polityky ta literatury. Kyiv: Spadshchyna.
- Zabuzhko, O. (2007). Notre Dame D`Ukraine: Ukrainka v konflikti mifolohii (3 ed.).
- Krysteva, Yu. (2004). Sami sobi chuzhi. Kyiv: Osnovy.
- Lysyi, I. (2013). Natsionalno-kulturna identychnist filosofii: sim nablyzhen do temy. Kyiv: Vydavnychyi dim «Kyievo-Mohylianska akademiia».
- Mamardashvyly, M. (1997). Psikholohicheskaia topolohiia puti (M. Prust “V poyskakh utrachennoho vremeny”). Sankt-Peterburh: Izdatelstvo Russkogo Khristianskogo humanitarnoho instytuta.
- Marsel, H. (1999). Homo viator. Kyiv: KM Academia; Pulsary.
- Ryker, P. (1995). Povestvovatelnaia identychnost. In Hermenevtyka. Etika. Polytyka. Moskovskiie lektsii i interviiu (pp. 19–37). Moskva: Academia, 1995.
- Riker, P. (2005). Ideolohiia ta utopiia. Kyiv: Dukh i litera.
- Snaider, T. (2011). Kryvavi zemli: Yevropa pomizh Hitlerom i Stalinym. Kyiv: Hrani-T.
- Trymbach, S. Dovzhenko ta vozhdi (Stalin – Khrushchov – Beriia) In V. Aheieva&S. Trymbach (Eds.). Dovzhenko bez hrymu: Lysty, spohady, arkhivni znakhidky (pp. 193–263). Kyiv: Komora.
- Trymbach, S. (2007). Oleksandr Dovzhenko: Zahybel bohiv. Identyfikatsiia avtora v natsionalnomu chaso-prostori. Vinnytsia: Hlobus-Pres.
- Khvylovyi, M. (1984). Tvory v 5 tomakh. New-York; Baltimor; Toronto: Smoloskyp, 1984. Vol 2.
- Foucault, M. (2015). Language, Madness, and Desire: On Literature. Minneapolis: University of Minnesota Press.
- Freshwater, H. (2003). Towards a Redefinition of Censorship. In B. Müller (Ed.). Censorship and Cultural Regulations in the Modern Age (pp. 225–245). Amsterdam: Rodopi.
- Mitroiu, S. (2014). Narrative Identity and Trauma: Sebald’s Memory Landscape. The European Legacy, 19, 883–900. DOI: 10.1080/10848770.2014.965525.
- Petropoulos, J. (2014). Artists Under Hitler, Collaboration and Survival in Nazi Germany. New Haven: Yale University Press.
- Žižek, S. (2011). Did Somebody Say Totalitarianism? : 5 Interventions in the (Mis)Use of a Notion. London; New York: Verso.
##submission.downloads##
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Olha Poliukhovych
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
а) Автори зберігають за собою авторські права на твір на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License CC BY 4.0, котра дозволяє іншим особам вільно поширювати (копіювати і розповсюджувати матеріал у будь-якому вигляді чи форматі) та змінювати (міксувати, трансформувати, і брати матеріал за основу для будь-яких цілей, навіть комерційних) опублікований твір на умовах зазначення авторства.
б) Журнал дозволяє автору (авторам) зберігати авторські права без обмежень.
в) Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо поширення твору (наприклад, розміщувати роботу в електронному репозитарії), за умови збереження посилання на його першу публікацію. (Див. Політика Самоархівування)
г) Політика журналу дозволяє розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у репозитаріях) тексту статті, як до подання його до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).